Сторінка 2 з 2 ПершаПерша 12
Всього знайдено 19, показано з 11 по 19.

Тема: Свободная тема

  1. #11
    alexkiroffmsc
    Гість

    Типово

    Originally posted by Shiori@Nov 8 2007, 04:46 PM
    Я с вас в шоке. дай волю так все зафлудите :Р
    Флуд з розумом - двіжок форумів (с) Дядя Фьодор =)

    З.і Може тут щось типу віршів викладати? ДУмаю в когось мають бути вірші Японьских мотивів...

  2. #12
    Atrefert
    Гість

    Типово

    А шрам від апендициту залишився. доречі, чому відразу не писав, що з "Сіхава", це багато б пояснило.
    чомусь дивно , що в темі "Полет фантазии" люди хочуть писати про депресію. невже нема "Моментов Экстаза", чи хоча б спогадів якими хочеться поділитись? ну депресуйте далі. :unsure:

  3. #13
    tusalulky
    Гість

    Типово

    Народ а що ви маєте проти Величного району "Сихова"???? А??

  4. #14
    gribow_nsk
    Гість

    Типово

    to Triaklodis:
    Да, эмоционально. Незнаю какие у тебя проблемы что ты так грузишься, но что бы там ни было - не дай себя захавать. Борись, найди в себе силы изменить свою жизнь, начни не "когда-нибудь", а с завтрашнего дня. Меняй образ жизни, и вообще всё что возможно. Проводи больше времени с друзьями за пивком, расслабляйся, совершай спонтанно какие-то поступки, и т.п. Если чо - пиши в аську - можно будет что-то сообразить
    И не говори "Чорном, ЗЛОМ мире где я некому не нужен". Это не так. Во-первых ты наверняка кому-то нужен, а во-вторых мир не чёрный, просто каждый видит его таким, каким ему позволяет видеть его сознание. Меняй своё сознание, и ты увидишь красоту мира.
    И для чего дана жизнь ты ещё поймёшь. У тебя ещё всё в переди, всё ещё будет.

    P.S. Фотки зачётные

  5. #15
    alexkiroffmsc
    Гість

    Типово

    Аааааааааа... Люди Ау!! Тут тема не про Мну... А про польот фантазии... Реально когда писал ето .. то было фигово... Но просто поско писать не умею то и выложил ето здесь...

    Ибо хз чем вас тут розворушить (З.ы Кому интересно спросити у Триелы про количество моих месагов на нашом локальном форуме...)

    Сабж Давайте писать тут чото. С большим удовольствием почитал бы стихи, или прозу Японских мотивов.. в частносте про Сакуру... Без етого дерева Япония не Япония 8)

    З.з.ы Мну нормальн времени гуляет... Да и свободного времени ваще почти нема... плз Не оффтопим, и пишем по теме =)

    З.з.з.ы Сихов - мое радное село... :Р

  6. #16
    Atrefert
    Гість

    Типово

    Originally posted by Rioshi@Nov 9 2007, 12:15 PM

    Да, эмоционально. Незнаю какие у тебя проблемы что ты так грузишься, но что бы там ни было - не дай себя захавать. Борись, найди в себе силы изменить свою жизнь, начни не "когда-нибудь", а с завтрашнего дня. Меняй образ жизни, и вообще всё что возможно. Проводи больше времени с друзьями за пивком, расслабляйся, совершай спонтанно какие-то поступки, и т.п. Если чо - пиши в аську - можно будет что-то сообразить
    И не говори "Чорном, ЗЛОМ мире где я некому не нужен". Это не так. Во-первых ты наверняка кому-то нужен, а во-вторых мир не чёрный, просто каждый видит его таким, каким ему позволяет видеть его сознание. Меняй своё сознание, и ты увидишь красоту мира.
    И для чего дана жизнь ты ещё поймёшь. У тебя ещё всё в переди, всё ещё будет.
    привіт пропажа. напиши як тобі в іншому клубі, колись, що там такого прикольного, всім дуже цікаво . а "напутствіє" дуже сильне, підеш йому в персональні психологи.

  7. #17
    pikcel-lab
    Гість

    Типово

    Для тих у кого дипресія.
    О мандрівниче,
    Звідки прийшов ти?
    І куди прямуєш?

    Місяць зник з небосхилу,
    А до ранку ще далеко.

    В досвітній імлі,
    Шукаючи променя духовного світла,
    Ти йдеш і йдеш далі.

    Щоб розвіяти душевні хмари
    І сили знайти проти бур,
    Із глибин твого серця
    Рветься до світла істинне ?Я?.

  8. #18
    alexkiroffmsc
    Гість

    Типово

    ***
    Довкола була тиша. Людина лежала звернувшись у згустку якогось слизу, наче немовля викинуте із утроби матері із навколо плодовими водами. Дивний присмак металу шершавою рукавицею погладжував ротову порожнини людини.
    Він піднявся і озирнувся довкола , в його голові пролетіли всі події, чи то пак життя. Але одне не давало йому спокою це було не його життя. Він яскраво пам?ятав хрестовий похід, штурм Єрусалиму, повернення на Батьківщину, славу з якою їх зустрічали, і пам?ятав збір людей на наступний хрестовий похід на визволення Святої Землі. Але не це ? не викрадення якихось чіпів, не третю світову, не падіння великої Церкви.( що таке чіп , що таке світова війна, але вона нагадувала хрестові походи, як Церква впала). Він був шокований цими картинами, невже я пророк і бачу майбутнє чи це сатана мене намовляє. Дивина тай годі.
    - Тонер, хватить валятись, в своїй неприємній слизі. Агов слимак, ранок наступив.
    - Ти хто? Я хто?
    - Ти чо мамуда вчора перепив? Ти Тонер , пару років тому тебе далбануло радіацією і ти випускаєш слиз, тому і одяг не носиш.
    - А , а чо я ні фіга не помню?
    Тут тіло відрубилось , впало в згусток слизу, почало виділяти слиз, Шершава рукавиця підсилена в стократно Адською білю проникла в мозок стираючи цілі масиви інформації.
    Тіло дьорнулось, виплюнуло згусток зловоного яскравого світла відкрило очі.
    - Привіт мамуда Енді ? пророкотав Тонер, якийсь мені дивний глючений сон снився про Хрестові походи , прікались я бачив Ричарда Левове Серце.
    - Да менше грибочків треба їсти, а то одного дня дожерешся, що взагалі від?їдеш і прямо в Пекло, наркоман галімий.
    ***
    Артур відкрив очі, і потянувся за Граалем де було молоде вино. Залишки кошмарів муляли Душу, і дивний черв?як сумнівів точив Сумління. Артур піднявся із свого ложа , накинув на плечі мантію, і вийшов із спальні, він не був певен що робить , але знав що Мерлін Монро Менсон зможе пояснити і заспокоїти як хороший психоаналітик за 150 доларів за годину. ( Стоп хто такий психоаналітик , шо таке долар, ладно проїхали подумав Артур і пішов до вежі де жив Мерлін).
    Вежа була висока і щоб на неї піднятись треба пройти 2100сходинок, Артур пригадав що сам Мерлін вимагав щоб їх було 2100, не менше і не більше , рівно 2100, Артур тоді навіть і не питав для чого, думав просто щоб всякі не шастали, а тепер елементи недовіри закрались у підсвідомість.
    Мерлін як завжди сидів за своїм столом, натискав якісь бугорки і дивився при цьому в дзеркало, дивне це дзеркало чорне, і інколи світиться коли перед ним сидить Мерлін. Щось не так замість Мерліна сиділа жінка На плечі татуювання Мерлін Монро ( таке ж як і у Мерліна), на ній була накидка дивного покрою, шо ще дивніше довкола пояса вона була перев?язана, огортаючи тіло.
    - Мерлін де?
    - Артуре я і є Мерлін , я ж тобі казав що хочу бути жінкою, ось Магією і зробив себе жінкою.

    - А ти чого прийшов посеред ночі, шо Дженевєвра не дає, то все Ланселот її із шляху збиває.
    - Та ні, не з тими проблемами. Мене сни мучать дивні.
    - Які сни розказуй, а я поки базу загружу.
    -Ну значить сниться мені наче зараз не наш час, а якийсь там 2105рік по Різдву Христовому, за століття до того яката крута битва була , а після неї якісь невидимі проміння людей губили.
    Значить сниться що прокидаюсь я в якомусь слизі , наче слимак, відпиваю води , а вона якась противна на смак, якийсь Енді говорить що вода найчистіша яку він пив за своє довге життя це є ця вода.
    Якісь люди бажали моєї смерті, ніби за те що я проповідую слово боже, а вони мені говорять, що Бога нема, Ватикан згинув, Церква пала. І що взагалі яка різниця якщо всі ми вимрем через парку років
    -Да дивний твій сон- сказала Мерлін, її очі просльозились, - ти хочеш знати свій сон, чи хочеш знати правду?
    - Ну звісно сон я хочу пізнати. А ти нічого дивного в словах моїх не находиш?
    - Нєа
    -Блін
    - Ну вернемся до сну згідно моєї бази даних , твій сон символізує, збирання великих ворожих сил в безпосередній близькості від Камелоту, ці сили є не цілком люди тому тобі необхідний Екс калібр, його ти найдеш у володарки Південного озера. Іди Артур і візьми меч бо тільки з ним тобі світить перемога, без ?гієна вогняна.
    ***
    Вона потянулась в ліжку. Поряд на столику стояла гаряча її улюблена кава.
    -Життя прекрасне, коли ти багата, відома, і тобі тільки 30-подумала Мерлін Монро і поправила рукою зачіску.
    Вона відпила ще опікаючо гарячої кави і відкинулась на подушки мріючи про вечірню прогулянку із своїм новим бойфрендом, правда призьвіще в нього якесь дивне Кеннеді. Мріючи вона не зауважила як кава вистигла , а сама заснула міцним сном.
    ***
    Воно відкило свої очі . Треба добути свіжого мяса для дітей. Воно вийшло на зовні .Мясо. Десь поряд. Воно чуло його запах, воно пам?ятало як багато днів тому, земля вкривалась білим холодним піском, який тане, воно найшло багато мяса , м?ясо було дивне і вкривалось слизом, саме ним отруїлось її пару діток. Тепер воно ніколи не полювало на м?ясо , що вкривалось слизом.
    Якісь дивні спалахи штурмували свідомість істоти але воно цим непереймалось.
    Тихо падав літній дощ, десь завивав осатанілий вовк, істота рухалась туди звідки долинав запах мяса.
    Ось воно м?ясо, ше свіже, сочне. Але шо це? істота зупинилась принюхалась, ні слизу нема, але цей солодкуватий запах, такий знайомий. І раптом істота перемінилась на морді, воно згадало те чого згадати немогло, воно згадало сон свій, як там колись коли великі камні були наче мурашники, і сотні тисяч двомогих мурах метушились цілими днями добуваючи харчі, як підкорювали вони одне одного, а одного ранку майже всі вмерли, бо сонце засвітило не на небі а на Землі і випалило все що було на його шляху, воно згадало що само було однією із мурах.
    ***
    Майтрея відкрив очі згадав сон і посміхнувся. Йому подобалось викривляти історію так щоб хід її незмінився, але центральні особи історії знали ким вони були є і будуть ( навіть після багатьох житів, навіть коли людський вид зійде із арени еволюції). Він знав що буде, нато він і Майтрея, що йому до одного виду істот він ж Бог, а якщо точно то останій із Богів, його епоха настала ? Ера Калі-Юги, і тепер він верховне божество, ну і нехай що був людиною, що з того, жоден зтих хто перейшов на його сторону навіть не згадає про це, а ті що не перейшли ніколи не згадають цього, мерці не згадують.
    Він взлетів над ложем , взяв Крааль із верхньої полички і відпив улюбленого напою із меду, цей напій він сам купляв, правда його от уже пару тисячоліть як не випускають та хіба це проблема, він його купляє в Київі , коли Київом правили Кий, Щек, Хорив і сестра їх, вот до сестри він навідувався частіше ніж до братів.
    Майтрея сотворив сигарку і затянувся димком, знову посміхнувся( щось пригадав). Довкола були лиш хмари і здавалось що весь простір скільки можна осягнути завернувся в небесний саван.
    Докуривши Майтрея подумав і сотворив на собі одіж, добре бути богом. Ті хто небули на Небесах навіть не можуть собі уявити усі можливості небесних технологій, проте вони Майтрею зовсім непотрібні, він безсмертний.
    ***
    - Давай Енді ворушись- кричав Тонер.- Вони вже поряд, швидше!
    - Да чекай ,неможу швидше, компенсатор гіперболічний сів, тре почикати поки підзарядиться.
    - ФАК ОФ ШІТ ? промовив Тонер.- Нема в нас часу, Енки наступають.
    - Блін прога висть, амортизатори накрились,ппц.
    Десь вдалині чувся рокот і невпинно наближався, накатувався як лавина на горе-альпіністів. У рокоті можна було розпізнати окремі крики чи то вигуки, нагадуючи що ніхто невічний. Все блище і блище, ось уже і курява стала помітна, темрява оповивала простір. Люди скулились від страху, перелік, жах яскраво проступив на стомлених обличчях. і тут вогняна стіна плазми обрашилась на них , крик, і тишина, але що це? Наче дихання стіна розвернулась і знов промчалась по знівеченим тілам.
    - Дихаю, Я дихаю, Я ЖИВИЙ ? промайнуло в голові у Тонера.
    Хвиля раз за разом накатувалась на тіла але воно дихало, хвиля слабшала, і в примітивному інтелекті енка зароджувалось почуття похоже на нерозуміння, воно еволіціунувало, появилось відчуття непевності. Еволюція продовжувалось, Інк обережніше накатувався на тіло, але воно дихало!!!! Інк відчув страх, шо швидко переріс в жах, а там інк вперше зрозумів що відчувають тіла на які він накочуєть. Вмерла істота нехай живе істота.
    Тонер розплющив очі, поряд лежав мертвий Енді, а над ним в колапсі розсипався на дрібні шматки Інк.
    Тонер посміхнувся, на то я і Бог, він згадав, бог смерті вмерти неможе, а от память втратити може, він згадав битву в Медині, як великі армії зійшлись між собою в останій битві, як збочений розум Майтреї породив Енка, як пали Боги, як зникли із карти еволюції люди.

    © Sumrak

  9. #19
    pikcel-lab
    Гість

    Типово

    Розквітла сакура, вціліла в пожежах війни,
    Пелюстки її завихрились на тлі небесної блакиті.

    Розлітались вони навсібіч, така доля усіх пелюсток, ?
    Як сказав би замріяний поет.
    .................................................. ...
    О мільйони молодих сакур!
    Чому ж квіти ваші за вітром летять?

    Невже я та друзі мої
    З пораненими душами, розгубивши ідеали,
    Зникнемо безслідно, не пізнавши, чи вічне все навколо нас?

    Блідо-рожеві пелюстки осипаються, осипаються.
    Хай квітуча сакура вічною буде,
    Хай дарує нам пахощі й радість весни!
    (Із вірша ?Сакура осипається?)

Ваші права у розділі

  • Ви не можете створювати теми
  • Ви не можете писати дописи
  • Ви не можете долучати файли
  • Ви не можете редагувати дописи
  •